РЕЗОЛЮЦІЯ ІХ З’їзду Всеукраїнського лікарського товариства
26.01.2009
Заслухавши і обговоривши програмні доповіді керівників Всеукраїнського лікарського товариства, понад 100 доповідей та виступів учасників з’їзду, делегати констатують, що демографічна ситуація і стан здоров’я населення України залишаються незадовільними, а діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування та медичної галузі не забезпечує належного рівня профілактичних заходів і медичної допомоги.
Низький рівень народжуваності і високі показники смертності, особливо серед чоловіків працездатного віку, дозволяють говорити про демографічну кризу, яка призводить до убутку приросту населення, до депопуляції, спричиненої як соціально-економічними, так і психологічними та медичними чинниками.
Рівень профілактичної роботи, яку проводить держава, постійно знижується. Занехаяним залишається диспансерний метод надання медичної допомоги, недостатня санітарно-просвітницька робота, пропаганда здорового способу життя, яка часто замінюється неконтрольованою медичною рекламою, рекламою алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Така ситуація сприяє поширенню алкоголізму, тютюнопаління, наркоманії, особливо серед молоді.
Незадовільний стан здоров’я населення України передусім зумовлений низьким рівнем життя більшості громадян України, поширенням безробіття, яке змушує людей шукати щастя за кордоном, невпевненістю у завтрашньому дні. Погіршення стану здоров’я пов’язано також із незадовільним станом довкілля – повітря, води, ґрунтів. Продовжують діяти патогенні чинники наслідків Чорнобильської катастрофи.
Серед галузевих проблем на першому місці залишається неадекватне фінансування, яке, незважаючи на постійне зростання, лише наполовину задовольняє її фактичні потреби.
Протягом десяти років не йде далі розмов запровадження багатоканального фінансування і загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, не встановлено порядку і механізмів визначення гарантованого рівня безоплатної медичної допомоги.
Оплата праці медиків і зокрема лікарів залишається найнижчою серед працівників бюджетної сфери. Гостро стоїть питання кадрового забезпечення галузі – щорічно зростає кількість працюючих пенсіонерів, майже відсутнє оновлення галузі молодими фахівцями. Вже незабаром така ситуація може призвести до повної кадрової кризи в медицині.
Лікарі не можуть реалізувати себе не тільки через низьку платню, а й через незадовільні умови праці та побуту, брак необхідного обладнання, інструментарію, медикаментів, через обмежені можливості впровадження в практику новітніх ефективних технологій тощо. У переважній більшості випадків формально здійснюється реорганізація первинної медичної ланки яка повинна стати основою функціонування галузі.
Незадовільно проходить процес удосконалення системи управління галуззю, залучення медичної та широкої громадськості до вирішення проблем охорони здоров’я в центрі і на місцях. Півтора року, двома останніми Міністрами охорони здоров’я, всіляко гальмується робота Громадської ради при МОЗ України, не організовані громадські та наглядові ради при органах управління нижчого рівня та закладах охорони здоров’я. Ігноруючи громадськість МОЗ перетворився у чи не найзакритіший орган державної влади. Не видно діяльності Національної ради з питань охорони здоров’я при Президентові України. Вже другий рік Верховна Рада України не може розглянути проект Закону України „Про лікарське самоврядування”, підготовлений медичною громадою. Тому саме ці проблеми знову стали програмними питаннями ІХ З’їзду Всеукраїнського лікарського товариства.
На підставі вищезазначеного ІХ З’їзд ВУЛТу вважає, що основними напрямками розвитку охорони здоров’я повинні бути:
- зміна моделі управління системою охорони здоров’я з командно-адміністративної на суспільно-адміністративну, із залученням медичної та широкої громадськості до вирішення проблем здоров’я, створення та забезпечення належного функціонування громадських рад при органах управління і закладах охорони здоров’я;
- пріоритетне фінансування галузі з державного бюджету та запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;
- законодавче встановлення чіткого порядку і механізмів визначення гарантованого державою рівня безоплатної медичної допомоги;
- забезпечення пріоритетного розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики/сімейної медицини з першочерговим поліпшенням медичної допомоги сільському населенню;
- реструктуризація вторинної та спеціалізованої медичної допомоги з передачею частини функцій лікарів „вузьких” спеціальностей сімейним лікарям, відповідна раціоналізація мережі, структури і функцій закладів охорони здоров’я;
- усунення невиправданих обмежень прав приватних закладів охорони здоров’я порівняно з правами державних і комунальних закладів охорони здоров’я;
- забезпечення бюджетного фінансування профілактики та лікування хвороб, які мають соціальне значення: туберкульозу, гепатиту, ВІЛ-інфекції/СНІДу, онкологічних хвороб, серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань тощо;
- поліпшення медико-соціальної допомоги невиліковним хворим різних нозологій шляхом створення мережі закладів для тяжкохворих – „Госпісів”;
- створення цілісної системи управління якістю надання медичної допомоги шляхом запровадження гармонізованих з міжнародними нормами стандартів та протоколів надання медичної допомоги;
- запровадження європейської моделі акредитації медичних закладів і ліцензування діяльності лікарів;
- щодо оплати праці медичних працівників, як мінімум, невідкладне відновлення дії пункту „ж” частини першої статті 77 Закону України „Основи законодавства України про охорону здоров’я” яким встановлено, що у закладах охорони здоров’я середні ставки і посадові оклади повинні бути на рівні не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості;
- створення системи захисту прав пацієнтів, підвищення рівня санітарної культури населення шляхом відновлення мережі центрів здоров’я, поліпшення гігієнічного виховання дітей та молоді, посилення боротьби з тютюнопалінням, алкоголізмом, наркоманією, посилення пропаганди здорового способу життя, занять фізичною культурою та спортом із створенням необхідних для цього умов;
- опрацювання концепції медичного права України, удосконалення правового забезпечення системи охорони здоров’я шляхом прийняття передусім таких, узгоджених між собою, законів України як: „Про лікарське самоврядування”, „Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування”, „Про заклади охорони здоров’я та медичне обслуговування населення”, „Про права пацієнтів”, „Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я”; термінового внесення змін потребує Закон України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, враховуючи особливості діяльності закладів охорони здоров’я.
ІХ З’їзд ВУЛТу закликає Президента України, Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, МОЗ України, місцеві органи управління охороною здоров’я, регіональні правління і членів ВУЛТу, всю медичну громаду України зосередити увагу і зусилля на вирішенні означених питань, розв’язання яких на сьогодні повинно стати пріоритетом, задля збереження і зміцнення здоров’я української нації.