ЗАКОН УКРАЇНИ Про громадські організації
18.02.2009
Цей Закон визначає правові та організаційні основи реалізації права осіб на свободу об’єднання у громадські організації для здійснення і захисту прав і свобод та задоволення суспільних інтересів, гарантованого Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також засади утворення і діяльності громадських організацій.
Стаття 1. Громадські організації
Громадська організація є видом суспільної самоорганізації (громадян та/або юридичних осіб), що створюється з метою реалізації суспільних інтересів у визначеній статутом сфері, галузі чи секторі діяльності, а також задоволення і захисту законних спільних інтересів своїх членів.
Громадські організації є неприбутковими.
Дія цього Закону поширюється на відносини, пов’язані з утворенням та діяльністю громадських організацій, спілок громадських організацій, а також філій та представництв іноземних громадських (неурядових) організацій в Україні (далі - громадські організації).
Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов’язані з утворенням та діяльністю політичних партій, релігійних організацій, кооперативів та творчих спілок тощо, особливості утворення і діяльності яких регулюються спеціальними законами.
Стаття 2. Види громадських організацій
Громадські організації відповідно до своїх завдань поділяються на:
- благодійні організації. Особливості правового регулювання діяльності благодійних організацій визначається окремим законом України;
- фахові об’єднання - є видом самоорганізації громадян і юридичних осіб, що створюється з метою реалізації суспільних інтересів і впровадження засад саморегулювання у визначеній статутом сфері, галузі чи секторі діяльності. Особливості правового регулювання діяльності фахових об’єднань визначається окремим законом України;
- інші громадські організації:
а) представляють інтереси своїх членів;
б) не займаються благодійництвом;
в) не мають статусу фахового об’єднання.
Стаття 3. Обмеження на утворення і діяльність громадських організацій
Не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих громадських організацій забороняється у судовому порядку, коли їх програмні цілі або дії спрямовані на:
1) ліквідацію незалежності України;
2) зміну конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної цілісності держави;
3) незаконне захоплення державної влади;
4) пропаганду війни, насильства чи жорстокості, фашизму та неофашизму;
5) розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі;
6) посягання на права і свободи людини, здоров’я населення.
Громадські організації не можуть мати воєнізовані формування.
Стаття 4. Законодавство про громадські організації
Законодавство про громадські організації складається з Конституції України, цього Закону, інших законів України та актів законодавства, прийнятих відповідно до них.
II. ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА СТАТУС ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Стаття 5. Принципи утворення та діяльності громадських організацій
Громадські організації утворюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та відкритості. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності.
Обмеження діяльності громадських організацій може встановлюватись тільки Конституцією та законами України.
Всі основні питання діяльності громадських організацій повинні вирішуватись на зборах всіх членів або представників членів організації.
Громадські організації повинні регулярно обнародувати свої основні документи, склад керівництва, дані про джерела фінансування та витрати.
Громадські організації, що легалізовані шляхом державної реєстрації, зобов’язані оприлюднювати (обнародувати) за посередництвом друкованих та/або електронних засобів масової інформації (сайтів):
1) свої статутні та інші нормативні документи;
2) персональний склад керівних органів;
3) персональний склад виконавчих органів;
4) протоколи зібрань вищих керівних органів (загальних зборів, конференцій, з’їздів);
5) протоколи засідань керівних органів, що діють в період між зібраннями вищих керівних органів;
6) дані про джерела фінансування та витрати;
7) контактні дані керівництва організації;
8) контактні дані керівництва регіональних і місцевих осередків організації, якщо такі існують.
Оприлюднення вказаних даних проводиться не пізніше двох місяців після прийняття відповідного документу, проведення зібрань і засідань, створення місцевого осередку, закінчення календарного року тощо.
Стаття 6. Статус громадських організацій
Громадські організації України утворюються і діють з всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом.
До всеукраїнських громадських організацій належать об’єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей.
До місцевих громадських організацій належать об’єднання, діяльність яких поширюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону. Територія діяльності самостійно визначається громадською організацією.
Громадська організація є міжнародною, якщо її діяльність поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави.
Стаття 7. Спілки громадських організацій
Громадські організації, легалізовані у порядку, встановленому цим Законом, мають право об’єднуватись у спілки громадських організацій.
Утворення та діяльність спілок громадських організацій здійснюється на засадах та у порядку, встановленому цим Законом.
III. ПОРЯДОК УТВОРЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ
ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Стаття 8. Засновники громадських організацій
Засновниками громадських організацій, крім тих, які утворюються і діють з міжнародним статусом, можуть бути фізичні особи - громадяни України та юридичні особи - резиденти.
Рішення про заснування громадських організацій приймаються установчим з’їздом (конференцією) або загальними зборами.
Засновниками спілок громадських організацій є громадські організації.
Стаття 9. Членство в громадських організаціях
Членами громадських організацій можуть бути фізичні особи (громадяни України, іноземці або особи без громадянства) та юридичні особи.
Членом громадської організації може стати будь-яка фізична та юридична особа, що відповідає кваліфікаційним вимогам до члена, визначеним Статутом даної організації. Необґрунтована відмова прийняти у члени громадської організації може бути оскаржена у судовому порядку.
Стаття 10. Найменування громадських організацій
Найменування громадської організації визначається рішенням установчого з’їзду (конференції) або загальними зборами громадської організації.
Найменування громадської організації обов’язково містить:
1) інформацію про організаційно-правову форму (”громадська організація”, “спілка громадських організацій”);
2) власну назву громадської організації, спілки громадських організацій.
Власна назва громадської організації повинна відрізнятися від власної назви будь-якої іншої громадської організації, легалізованої у порядку, встановленому цим Законом. Така назва не може містити найменування іншої юридичної особи.
Громадська організація поряд з повною власною назвою може мати скорочену
назву, яка фіксується в установчих та статутних документах громадської організації (рішенні установчого органу, статуті, положенні).
Громадська організація, зареєстрована у встановленому порядку, має виключне право на використання своєї назви. Використання назви громадської організації фізичними та юридичними особами, які не належать до неї, для цілей, не пов’язаних з діяльністю цієї організації, забороняється.
Найменування спілки громадських організацій може включати перелік власних назв громадських організацій, що входять до спілки.
Забороняється використовувати у найменуванні громадської організації назву державного органу чи органу місцевого самоврядування або подібну назву, слова “державний”, “загальнодержавний”, “комунальний” та їх похідні.
Стаття 11. Установчі документи громадських організацій
Громадська організація діє на основі своїх установчих документів.
Установчим документом є:
для громадської організації, легалізованої шляхом державної реєстрації, - статут;
для громадської організації, легалізованої шляхом повідомлення про заснування, - положення;
для спілки громадських організацій - установчий договір;
для філії чи представництва іноземної громадської (неурядової) організації - установчий документ відповідної організації або положення про філію чи представництво (якщо воно передбачене статутним документом організації).
Статут (положення) громадської організації повинен містити:
1) найменування (повне, скорочене);
2) мету та завдання діяльності;
3) форми членства, порядок набуття та припинення членства у громадській організації, права та обов’язки членів громадської організації;
4) внутрішні процедури громадської організації: порядок формування складу і діяльності вищого керівного органу - зборів усіх членів (загальних зборів, з’їзду) або їх представників - делегатів (конференції), виконавчих та контрольних органів громадської організації, їх повноваження і порядок прийняття рішень;
5) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна, порядок звітності, контролю і провадження господарської діяльності (у разі її здійснення) для виконання статутних завдань;
6) порядок внесення змін до статуту (положення);
7) порядок прийняття рішення про припинення громадської організації і прийняття рішення щодо її майна.
У статуті (положенні) можуть бути передбачені особливості утворення і діяльності громадської організації, її внутрішньої структури. Статут громадської організації може передбачати утворення територіальних підрозділів громадської організації відповідно до адміністративно-територіального устрою України.
Статут (положення) громадської організації повинен відповідати Конституції та законам України.
Стаття 12. Символіка громадських організацій
Громадська організація може використовувати власну символіку, яка затверджується відповідно до її установчих документів.
Символіка громадської організації підлягає реєстрації, яка здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 13. Легалізація громадських організацій
1. Легалізація (офіційне визнання) громадських організацій, спілок громадських організацій здійснюється шляхом їх державної реєстрації або повідомлення про заснування.
Легалізація благодійних організацій та фахових об’єднань здійснюється лише шляхом їх державної реєстрації.
2. Легалізація філій та представництв іноземних громадських (неурядових) організацій здійснюється шляхом їх акредитації.
3. Легалізація громадських організацій здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами (далі - орган легалізації).
4. Міністерство юстиції України здійснює:
1) акредитацію філій і представництв іноземних громадських (неурядових) організацій;
2) реєстрацію символіки громадських організацій;
3) реєстрацію громадських організацій зі статусом «всеукраїнська» відповідно до вимог цього Закону.
5. Територіальні органи Міністерства юстиції України здійснюють легалізацію громадських організацій шляхом їх державної реєстрації або повідомлення про заснування за місцезнаходженням органу управління (у разі легалізації шляхом державної реєстрації) або місцем проживання одного із засновників (у разі легалізації шляхом повідомлення про заснування).
6. Під час внесення змін до статуту зареєстрованої громадської організації чи установчого договору спілки громадських організацій нова редакція статуту (установчого договору) реєструється органом легалізації, який зареєстрував громадську організацію (спілку громадських організацій).
7. Засновники громадських організацій або уповноважені ними представники несуть відповідальність за достовірність інформації, що міститься в поданих органу легалізації документах.
8. За легалізацію громадської організації (спілки громадських організацій) шляхом державної реєстрації і за державну реєстрацію змін до статуту (установчого договору) сплачується реєстраційний збір у розмірі, визначеному Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.
9. Документи, які відповідно до вимог цього Закону подаються (надсилаються рекомендованим листом) до органу легалізації, мають бути викладені державною мовою.
Стаття 14. Особливості державної реєстрації громадських організацій
1. Державна реєстрація громадських організацій здійснюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” органом легалізації, визначеним цим Законом, з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.
2. Для державної реєстрації громадської організації засновники або уповноважені ними представники подають (надсилають рекомендованим листом) до органу легалізації:
1) протокол установчих зборів, на яких прийнято рішення про заснування громадської організації, затвердження статуту, утворення органів управління;
2) статут у двох примірниках;
3) відомості про склад утворених органів управління громадської організації і про посадових осіб, які уповноважені представляти громадську організацію у правовідносинах з іншими особами та мають право вчиняти дії від імені громадської організації без додаткового уповноваження;
4) реєстраційну картку, заповнену за формою, що затверджена спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації;
5) документ про сплату реєстраційного збору в розмірі, визначеному Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” за проведення державної реєстрації, крім випадків, коли громадська організація звільняється від сплати реєстраційного збору відповідно до законодавства (подається після прийняття рішення про державну реєстрацію);
6) у разі державної реєстрації громадської організації, засновником (засновниками) якої є юридична особа (юридичні особи) - копію (копії) свідоцтва про державну реєстрацію такої юридичної особи (юридичних осіб).
3. Для державної реєстрації спілки громадських організацій уповноважений установчими зборами спілки представник подає (надсилає рекомендованим листом) до органу легалізації:
1) протокол установчих зборів, на яких прийнято рішення про утворення спілки громадських організацій, затвердження статуту, утворення органів управління, із зазначенням повного списку громадських організацій - засновників громадської організації та списку уповноважених представників цих організацій - учасників установчих зборів;
2) установчий договір спілки громадських організацій у двох примірниках;
3) копії свідоцтв про державну реєстрацію громадських організацій - засновників спілки громадських організацій;
4) копії статутів громадських організацій - засновників спілки громадських організацій;
5) відомості про склад утворених органів управління спілки громадських організацій і про посадових осіб, які уповноважені представляти спілку громадських організацій у правовідносинах з іншими особами та мають право вчиняти дії від імені спілки громадських організацій без додаткового уповноваження;
6) реєстраційну картку, заповнену за формою, затвердженою спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації;
7) документ про сплату реєстраційного збору за проведення державної реєстрації, крім випадків, коли спілка громадських організацій звільняється від сплати реєстраційного збору відповідно до законодавства (подається після прийняття рішення про державну реєстрацію).
4. Для державної реєстрації змін до статуту (установчого договору) громадська організація (спілка громадських організацій) подає (надсилає рекомендованим листом) до органу легалізації:
1) протокол засідання вищого керівного органу, уповноваженого вносити зміни до статуту (вищих керівних органів, уповноважених вносити зміни до установчого договору);
2) рішення про внесення змін до статуту (установчого договору);
3) оригінал статуту (установчого договору) з відміткою про його державну реєстрацію або документ, що підтверджує внесення плати за публікацію в офіційному друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату оригіналу статуту (установчого договору);
4) два примірники статуту (установчого договору) у новій редакції;
5) свідоцтво про державну реєстрацію громадської організації (спілки громадських організацій), якщо зміни, що вносяться до статуту (установчого договору), стосуються відомостей, зазначених у свідоцтві про державну реєстрацію;
6) реєстраційну картку, заповнену за формою, затвердженою спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації;
7) документ про сплату реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до статуту (установчого договору), крім випадків, коли спілка громадських організацій звільняється від сплати реєстраційного збору відповідно до законодавства (подається після прийняття рішення про державну реєстрацію змін).
5. Орган легалізації протягом десяти робочих днів з дати надходження документів, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, проводить правову експертизу документів та приймає рішення про державну реєстрацію або відмову в державній реєстрації громадської організації (спілки громадських організацій), державну реєстрацію або відмову в державній реєстрації змін до статуту (установчого договору). Орган легалізації може перевірити дотримання вимог статуту (установчого договору) щодо порядку внесення змін до статуту (установчого договору). Орган легалізації за заявою особи, яка подала документи, може продовжити строк розгляду документів, але не більше ніж на десять робочих днів, для виправлення помилок або неточностей в документах, які не є порушенням законодавства, та/або подання документів у повному обсязі.
6. У разі відсутності підстав для відмови у державній реєстрації орган легалізації приймає рішення про державну реєстрацію громадської організації (спілки громадських організацій), вносить до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомості про зареєстровану юридичну особу, видає свідоцтво про державну реєстрацію в порядку, передбаченому Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, та один примірник статуту (установчого договору) з відміткою органу легалізації про проведення державної реєстрації юридичної особи.
7. У разі відсутності підстав для відмови у державній реєстрації змін до статуту (установчого договору) орган легалізації приймає рішення про державну реєстрацію змін до статуту громадської організації (установчого договору спілки громадських організацій), видає один примірник статуту (установчого договору) з відміткою органу легалізації про проведення державної реєстрації. У разі внесення змін до статуту (установчого договору), які стосуються відомостей, зазначених у свідоцтві про державну реєстрацію, орган легалізації видає також нове свідоцтво про державну реєстрацію громадської організації (спілки громадських організацій).
8. За наявності підстав для відмови у державній реєстрації громадської організації (спілки громадських організацій), змін до статуту (установчого договору) орган легалізації протягом строку, визначеного частиною п’ятою цієї статті, приймає рішення про відмову у реєстрації. Таке рішення повинне містити вичерпні підстави для відмови. Не пізніше наступного робочого дня після дня прийняття рішення про відмову в державній реєстрації орган легалізації письмово повідомляє про це засновників (громадську організацію, спілку громадських організацій) та надсилає копію прийнятого рішення.
9. Орган легалізації заносить відомості (зміни до відомостей) про громадські організації (спілки громадських організацій), легалізовані шляхом державної реєстрації, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців у порядку, визначеному Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” та цим Законом.
10. Внесення змін до відомостей про громадську організацію (спілку громадських організацій), що стосуються зміни місцезнаходження її органу управління, здійснюється на підставі відомостей, що подаються (надсилаються рекомендованим листом) до органу легалізації за новим місцезнаходженням. До цих відомостей додається оригінал свідоцтва про державну реєстрацію громадської організації (спілки громадських організацій) або документ, що підтверджує внесення плати за публікацію в офіційному друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію.
11. Орган легалізації протягом десяти робочих днів з дати надходження документів, зазначених у частині десятій цієї статті, заносить відомості про нове місцезнаходження органу управління громадської організації (спілки громадських організацій) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та видає нове свідоцтво про державну реєстрацію в порядку, передбаченому Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, із зміненими відомостями про місцезнаходження органу управління громадської організації (спілки громадських організацій). Про зміну місцезнаходження органу управління громадської організації (спілки громадських організацій) та видання нового свідоцтва про реєстрацію повідомляється орган легалізації за попереднім місцезнаходженням.
12. Внесення змін до відомостей про склад органів управління громадської організації (спілки громадських організацій) та про посадових осіб, які уповноважені представляти громадську організацію (спілку громадських організацій) у правовідносинах з іншими особами та мають право вчиняти дії від імені спілки громадських організацій без додаткового уповноваження, здійснюється на підставі відповідних відомостей, що подаються (надсилаються рекомендованим листом) до органу легалізації. До цих відомостей додається протокол засідання вищого органу управління громадської організації (спілки громадських організацій), на якому було прийнято рішення про зміну складу зазначених органів управління та посадових осіб.
13. Орган легалізації протягом десяти робочих днів з дати надходження документів, зазначених у частині дванадцятій цієї статті, заносить відомості про новий склад органів управління громадської організації (спілки громадських організацій) та про посадових осіб, які уповноважені представляти громадську організацію (спілку громадських організацій) у правовідносинах з іншими особами та мають право вчиняти дії від імені спілки громадських організацій без додаткового уповноваження, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Орган легалізації може перевірити дотримання вимог статуту (установчого договору) щодо порядку формування органів управління та обрання (призначення) зазначених посадових осіб.
Стаття 15. Відмова у реєстрації
У реєстрації громадських організацій може бути відмовлено, якщо її назва, статутний або інші документи, подані для реєстрації організації, суперечать вимогам законодавства України.
Рішення про відмову у реєстрації повинно містити підстави такої відмови. Це рішення може бути оскаржено у судовому порядку.
Про відмову у реєстрації громадських організацій реєструючий орган повідомляє у засобах масової інформації.
Стаття 16. Легалізація громадських організацій шляхом повідомлення про заснування
1. Для легалізації громадських організацій шляхом повідомлення про заснування засновники або уповноважені ними представники подають органу легалізації (надсилають рекомендованим листом) письмове повідомлення про заснування за встановленою Міністерством юстиції України формою, підписане не менш як трьома засновниками громадської організації (не менш як двома - для спілки громадських організацій) або її уповноваженими представниками.
2. У письмовому повідомленні про заснування громадської організації (спілки громадських організацій) зазначається:
1) найменування (повне, скорочене);
2) мета та завдання діяльності;
3) дата затвердження положення (установчого договору) і назва органу управління;
4) місцезнаходження органу управління.
Підписи у повідомленні повинні бути нотаріально засвідчені.
3. Письмове повідомлення про заснування громадської організації подається до органу легалізації за місцезнаходженням органу управління або місцем проживання одного із засновників.
4. Орган легалізації протягом п’яти робочих днів з дати надходження повідомлення про заснування проводить його правову експертизу на предмет дотримання вимог статей 36 і 37 Конституції України, а також статей 3 і 10 цього Закону.
5. У разі відсутності підстав для відмови орган легалізації в межах визначеного частиною четвертою цієї статті строку не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення письмово повідомляє засновників громадської організації про легалізацію громадської організації та занесення відомостей про громадську організацію, легалізовану шляхом повідомлення про заснування, до облікового реєстру громадських організацій.
6. За наявності підстав для відмови у легалізації орган легалізації в межах визначеного частиною четвертою цієї статті строку не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення письмово повідомляє про це засновників та надсилає копію прийнятого рішення.
7. Громадські організації, які легалізовані шляхом повідомлення про заснування, не є юридичними особами.
8. Громадські організації, які легалізовані шляхом повідомлення про заснування, для отримання статусу юридичної особи можуть звернутись до органу легалізації для проведення процедури державної реєстрації. Державна реєстрація такої громадської організації здійснюється у порядку, визначеному статтею 14 цього Закону.
Стаття 17. Припинення діяльності громадських організацій
1. Громадська організація, спілка громадських організацій може бути припинена шляхом ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску).
2. Ліквідація громадської організації, спілки громадських організацій здійснюється:
1) на підставі рішення органу, уповноваженого на це відповідним установчим документом (саморозпуск);
2) на підставі рішення суду (примусовий розпуск).
3. Припинення зареєстрованої громадської організації, спілки громадських організацій проводиться відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.
4. Зареєстрована громадська організація, спілка громадських організацій є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
5. У разі ліквідації зареєстрованої громадської організації її активи передаються ліквідаційною комісією іншим громадським організаціям. Якщо такі громадські організації не визначено або якщо вони не прийняли майно в установленому законодавством порядку, таке майно переходить у власність держави.
6. У разі ліквідації спілки громадських організацій її майно передається громадським організаціям - засновникам спілки відповідно до установчого договору спілки.
7. Громадська організація, спілка громадських організацій, легалізована шляхом повідомлення про заснування, припиняє свою діяльність після подання засновниками або уповноваженим представником (надсилання рекомендованим листом) до органу легалізації заяви про припинення діяльності (ліквідацію) за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
8. У разі виявлення органом легалізації при здійсненні державного контролю у порядку, визначеному цим Законом, факту відсутності протягом більш як трьох років діяльності громадської організації, спілки громадських організацій, легалізованих шляхом повідомлення, орган легалізації оголошує таку громадську організацію припиненою шляхом публікації відповідного повідомлення у друкованих засобах масової інформації.
Орган легалізації протягом десяти днів з дати публікації повідомлення про припинення громадської організації виключає з облікового реєстру громадських організацій відомості про легалізацію такої громадської організації.
IV. ПРАВА ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА НЕКОМЕРЦІЙНА
ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
Стаття 18. Права зареєстрованих громадських організацій
Для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані громадські організації користуються правом:
1) виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права;
2) представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах;
3) проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо);
4) ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші громадські організації, надавати допомогу в їх створенні;
5) створювати установи та організації;
6) одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;
7) вносити пропозиції до органів влади і управління;
8) розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі;
9) засновувати засоби масової інформації.
Громадські організації мають право засновувати підприємства, необхідні для виконання статутних цілей.
Громадські організації користуються іншими правами, передбаченими законами України.
Права фахових об’єднань регулюються окремим законами України.
Стаття 19. Власність громадських організацій
Громадська організація може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності.
Громадська організація набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.
Стаття 20. Членські внески громадських організацій
Фізичні та юридичні особи сплачують членські внески у розмірах і відповідно до процедур, визначених Статутом та іншими установчими документами громадської організації.
Членські внески юридичних осіб, а також кошти, перераховані ними у вигляді безповоротної фінансової допомоги, благодійної допомоги чи добровільних пожертвувань відносяться до витрат і не оподатковуються.
Членські внески громадських організацій України у міжнародні та світові громадські об’єднання сплачуються у розмірах та в порядку, визначених міжнародними та світовими громадськими об’єднаннями.
Стаття 21. Здійснення права власності
Право власності громадських організацій реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з’їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та установчими документами.
Окремі функції щодо господарського управління майном може бути покладено вищими статутними органами управління на створювані ними органи, місцеві осередки або передано спілкам громадських організацій.
Стаття 22. Господарська та інша комерційна діяльність
З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані громадські організації можуть здійснювати необхідну господарську діяльність без мети отримання прибутку, засновувати підприємства, установи та організації.
Громадські організації зобов’язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також подавати відповідно до вимог закону фінансову, податкову звітність та статистичну інформацію про свою господарську діяльність.
V. НАГЛЯД ТА КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
Стаття 23. Державний контроль за діяльністю громадських організацій
Держава здійснює контроль за діяльністю громадських організацій через органи легалізації, правоохоронні, фінансові органи та органи контрольно-ревізійної служби, органи державної податкової служби на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Орган легалізації має право перевіряти відповідність діяльності громадської організації законодавству про громадські організації у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
У разі коли до органу легалізації надійшла скарга від особи або інформація від органів державної влади, в тому числі правоохоронних органів, та органів місцевого самоврядування про порушення громадською організацією законодавства про громадські організації, представники органу легалізації мають право на перевірку, в тому числі під час проведення громадською організацією заходів, факту порушення та на отримання необхідних документів та/або пояснень.
Рішення органів державної влади щодо здійснення державного контролю можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.
Стаття 24. Відповідальність за порушення законодавства про громадські організації
Особи, які порушують законодавство про громадські організації, несуть відповідальність, передбачену законом.
За порушення цього Закону до громадських організацій можуть бути застосовані такі стягнення:
1) попередження;
2) примусовий розпуск (ліквідація) громадської організації.
Стаття 25. Попередження
При вчиненні громадською організацією порушення законодавства, яке не тягне за собою обов’язкового застосування іншого виду стягнення, передбаченого цим Законом, відповідний орган легалізації виносить громадській організації письмове попередження.
Стаття 26. Примусовий розпуск (ліквідація) громадських організацій
Підставами для прийняття рішення про примусовий розпуск (ліквідацію) громадських організацій, спілок громадських організацій є:
1) вчинення дій, передбачених статтею 3 цього Закону;
2) продовження протиправної діяльності протягом шести місяців після застосування попередження;
3) провадження громадською організацією, спілкою громадських організацій діяльності, що заборонена законом;
4) неподання зареєстрованими громадською організацією, спілкою громадських організацій протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Рішення про примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації, спілки громадських організацій приймає суд за позовом органу легалізації у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Протягом п’ятнадцяти днів після набрання рішенням суду про примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації законної сили, орган легалізації заносить відповідні відомості до облікового реєстру громадських організацій та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Питання щодо активів примусово розпущеної (ліквідованої) громадської організації вирішується в порядку, визначеному статтею 17 цього Закону.
VI. МІЖНАРОДНІ ЗВ’ЯЗКИ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ.
МІЖНАРОДНІ ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ
Громадські організації, спілки громадських організацій відповідно до своїх установчих документів можуть бути засновниками та/або членами іноземних або міжнародних громадських (неурядових) організацій, підтримувати міжнародні зв’язки, а також брати участь у здійсненні заходів, що не заборонені законодавством України і не суперечать меті та завданням діяльності громадських організацій, спілок громадських організацій.
Громадські організації, спілки громадських організацій відповідно до своїх установчих документів можуть підтримувати міжнародні зв’язки з іноземними та міжнародними громадськими (неурядовими) організаціями, провадити діяльність на території іноземних держав відповідно до законодавства відповідних держав, а також брати участь у здійсненні спільних заходів, що не заборонені законодавством України і не суперечать меті та завданням діяльності громадських організацій, спілок громадських організацій.
Стаття 28. Міжнародні громадські організації. Філіали іноземних громадських організацій
1. Міжнародні громадські організації, філіали, відділення, представництва, інші структурні осередки громадських (неурядових) організацій іноземних держав на території України діють відповідно до цього Закону, інших законодавчих актів України.
2. Легалізована громадська організація, що виступила засновником, стала членом міжнародної організації або іншим шляхом поширила свою діяльність на територію іноземної держави, зобов’язана в місячний строк подати необхідні документи для реєстрації в Міністерстві юстиції України як міжнародна, якщо інше не передбачено законами України.
3. Легалізація філії або представництва іноземної громадської (неурядової) організації здійснюється шляхом акредитації Міністерством юстиції України у порядку, встановленому цією статтею, якщо міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не передбачають інше.
4. Для акредитації філій, представництв іноземних громадських (неурядових) організацій в Україні уповноважена особа (особи) подає до Міністерства юстиції України (надсилає рекомендованим листом):
1) заяву про акредитацію, зразок якої затверджується Міністерством юстиції України;
2) копію документа уповноваженого органу іншої держави, що підтверджує легалізацію громадської (неурядової) організації;
3) копію установчих документів іноземної громадської (неурядової) організації;
4) рішення уповноваженого органу іноземної громадської (неурядової) організації про утворення філії або представництва в Україні та призначення їх керівника;
5) положення про філію або представництво, якщо воно передбачено рішенням про утворення філії або представництва;
6) довіреність на ім’я керівника філії або представництва, оформлену відповідно до законодавства держави, в якій вона видана;
7) відомості про інших осіб, уповноважених вчиняти юридичні дії від імені філії або представництва (у разі наявності таких);
8) документ, що підтверджує внесення плати за проведення акредитації у розмірі, що дорівнює реєстраційному збору, визначеному Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” для реєстрації юридичних осіб (подається після прийняття рішення про акредитацію).
Документи, зазначені у пунктах 2 - 7 частини четвертої цієї статті, повинні бути перекладені державною мовою та легалізовані в установленому порядку, якщо міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не передбачають інше.
5. Міністерство юстиції України протягом 30 календарних днів з дати надходження зазначених у частині четвертій цієї статті документів проводить їх правову експертизу.
6. За результатами правової експертизи Міністерством юстиції України приймається рішення про акредитацію або про відмову в акредитації філії чи представництва іноземної громадської (неурядової) організації. Міністерство юстиції України в межах визначеного частиною п”ятою цієї статті строку не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення письмово повідомляє про прийняте рішення заявника.
7. Філії або представництва іноземних громадських (неурядових) організацій в Україні вважаються легалізованими з дня їх акредитації Міністерством юстиції України. Свідоцтво про акредитацію філій та представництв іноземної громадської (неурядової) організації надається представнику іноземної громадської (неурядової) організації. Зразок свідоцтва про акредитацію філій та представництв іноземної громадської (неурядової) організації затверджується Міністерством юстиції України.
8. Міністерство юстиції України включає відомості про акредитацію філії або представництва іноземної громадської (неурядової) організації до облікового реєстру громадських організацій.
ІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.
2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України “Про об’єднання громадян” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 34, ст. 504; 1993 р., № 46, ст. 427; 1998 р., № 10, ст. 36; 1999 р., № 26, ст. 220; 2001 р., № 44, ст. 232; 2003 р., № 27, ст. 209, № 30, ст. 247; 2005 р., №11, ст. 205, № 51, ст. 550; 2006 р., № 26, ст. 215; 2008 р., № 25, ст. 240).
3. Внести зміни до таких законів України:
доповнити пункт 5.2. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 27, ст. 181; 2003 р., № 12, ст. 88) новим підпунктом 5.2.20:
«5.2.20. Членські внески юридичних осіб, а також кошти, перераховані ними у вигляді безповоротної фінансової допомоги, благодійної допомоги чи добровільних пожертвувань громадським організаціям, відносяться до витрат і не оподатковуються.»
доповнити підпункт 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 27, ст. 181; 2003 р., № 12, ст. 88) абзацем такого змісту:
«членських внесків;».
4. Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;
відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
5. Громадські організації, спілки громадських організацій, які зареєстровані до набрання чинності цим Законом, протягом одного року від дня набрання чинності цим Законом повинні привести свої установчі документи у відповідність із цим Законом. При цьому реєстраційний збір за реєстрацію змін до установчих документів громадських організацій, спілок громадських організацій протягом зазначеного строку не стягується.
6. Міністерству юстиції України забезпечити занесення до Облікового реєстру громадських організацій відомостей про громадські організації, легалізовані до набрання чинності цим Законом.
Проект підготували:
Борис Вихристенко (Туристична асоціація України)
Наталія Опанасюк (Туристична асоціація України)
З врахуванням пропозицій та зауважень, що надали:
Петро Козинець (Національна асоціація кредитних спілок України)
Сергій Лилик (Українська асоціація маркетингу)
Михайло Міненко (Українська асоціація маркетингу)
P.S. Ваші зауваження та побажання щодо проекту цього закону, а також у разі його підтримки прошу надсилати на адресу Всеукраїнського лікарського товариства (ВУЛТ):
Мусію Олегу, а/с 13, м.Київ-22, 03022 або sfult@ukr.net , тел.8-050-355-2425